Ми – це Україна!

Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро, Славута оживе
І заспіваєм: «Ще не вмерла|
Країна наша і не вмре!»

День Соборності України увійшов до національного календаря, як велике державне свято.
Відзначають його з 1999 року. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

З метою виховання патріотичних почуттів, національної свідомості та спонукання учнів до вивчення історії своєї Батьківщини, учні групи № 24 б  підготували і зачитали на святковій лінійці окремі факти про події в Україні 22 січня 1919 року. Вихованці прийшли до висновку, що події 22 січня 1919 року не втрачають своєї значущості і актуальності і потребують осмислення історичного досвіду боротьби українського народу за свою незалежність і державність.

Ведучі свята запропонували всім присутнім зробити «живий ланцюг», взявши один одного за руки і відчути тепло дружніх рук. Нехай це тепло зігріє всіх нас та об’єднає. Якщо ми навчимося жити разом, навчимося поважати один одного, бачити наше майбутнє однаковим, то буде єдиною та багатою наша країна, незалежно від того, де ми народилися та живемо, якою мовою ми думаємо та розмовляємо.

Соборність – це символ.
Символ боротьби за волю,
Порозуміння між людьми …
І часточка надії і віри у майбутнє.
Віри в краще майбутнє нашої великої родини,
Що зветься Україною.